Приказ 740 вич укладка

Дата публикации : 06 марта 2015, 24:41:26

Оценка : 0

Приказ 740 вич укладка

Информация о файле:
Добавлен: 06.03.2015
Скачали: 193
Рейтинг: 164 из 1427
Скорость загрузки: 21 Mbit/s
Файлов в категории: 162

Невзирая на общее замедление распространения ВИЧ-инфекции в мире, с чужой кровью — рекомендую оказать помощь согласно приказу 120 и 740 и

Тэги: вич приказ 740 укладка

Недавние поисковые запросы:

приказ минздрава россии 160 от 11.05.1999г

приказ минприроды россии от 29 января 2009 г. 15

приказ восстановительное лечение

25 мая 2000 г. — допомоги вагітним та дітям на підставі Наказу Міністерства охорони здоров’я N 740/1030/4154/321/614а ( z1405-07 ) від 23.11.2007 >. Приказ 740 · Исковое заявление о назначении пенсии · Образец приказа на заставить Сьюзан Флетчер выйти на работу в укладка анти вич день. 13 февр. 2015 г. — Борная кислота и пртаргол отменены данным приказом. А разве в терапии не могут лежать вич больные? как мне кажется приказ он один на всеОб утверждении СанПин 3.1.5 2826-10 «Профилактика ВИЧ 13 фев 2015Тесты по сан эпид режиму12 фев 2015Другие результаты с сайта msestra.ruВич приказ 740 | Особняк Loft Barosobnyak-nsk.ru/novosti/vich-prikaz-740.phpСохраненнаякопиявич приказ 740. Я читала об этом. Живя интенсивно, не терпите ленивых и мелочных. Также было написано, что хоть она и пишет ответ вместо Наоко,


помощи работникам (в соответствии с приказом МинЗдравСоцРазвития 740 руб.. Комплектация укладки соответствует приказу Министерства На 01.10.2012 г. зарегистрировано 3134 ВИЧ-инфицированных или 272,1 В 2012 г. антиретровирусную терапию получали — 740 ВИЧ-инфицированных. аптечки-укладки по профилактике ВИЧ-инфекции и вирусных гепатитов. но зато никто неотменял приказ 740, где есть антиспидовская укладка и проведения экстренной постконтактной профилактики ВИЧ-инфекции у 23 нояб. 2007 г. — На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 № 264 ”Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду,20 мая 2012 г. — в случае отрицательных исследований на ВИЧ – снимается с учета.. ВИЧ-укладка, укомплектованная согласно приказу МЗО №120.… раны после аварийной ситуации ( сейчас используется приказ № 740
приказ минпромнауки 204, приказ м о в от 16 марта 1996 г № 115

Инструкция о порядке предоставления медико-социальной помощи ВИЧ-инфицированным детям

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
26 грудня 2007 р. за N 1407/14674

ІНСТРУКЦІЯ
про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям

1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція є обов’язковою для всіх закладів охорони здоров’я, дошкільних, середніх, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I — IV рівнів акредитації, усіх форм власності, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді (далі — ЦСССДМ) і їх спеціалізованих формувань, закладів соціального обслуговування, установ Державної кримінально-виконавчої служби України (далі — ДКВС).

1.2. Інструкція визначає порядок організації медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям.

1.3. Медично-соціальна допомога ВІЛ-інфікованим дітям надається на всіх рівнях за територіальним принципом.

З метою підвищення ефективності медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям у разі потреби залучаються спеціалісти ЦСССДМ, закладів соціального обслуговування, їх спеціалізованих формувань.

1.4. Медична допомога пацієнтам віком до 14 років або недієздатним особам здійснюється за заявою/письмовою згодою її законних представників.

Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою відповідно до статті 284 Цивільного кодексу України .

Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров’я дитини або підопічного згідно із статтею 285 Цивільного кодексу України .

При письмовій відмові батьків або законного представника від обстеження дитини, яка має загрозливий життю стан та клінічні ознаки ВІЛ-інфекції, лікар ініціює обстеження і подальше спостереження у встановленому порядку.

1.5. Основними принципами надання медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям є доступність, безоплатність, подвійне спостереження лікарем-педіатром та спеціалістом Центру профілактики та боротьби зі СНІД, міждисциплінарний підхід до догляду за ВІЛ-інфікованою дитиною, наступність між медичними та немедичними закладами і відомствами, які у своїй діяльності долучаються до організації догляду за ВІЛ-інфікованою дитиною, дотримуючись прав пацієнта та принципу конфіденційності.

1.6. Невідкладна медична допомога ВІЛ-інфікованим дітям надається на загальних підставах у відповідності до клінічної ситуації та особливостей перебігу хвороби.

1.7. Розкриття ВІЛ-статусу дитині проводиться за згодою її батьків або законного представника. Вік дитини, прийнятний для розкриття ВІЛ-статусу, визначається в індивідуальному порядку в залежності від ступеня зрілості дитини, здатності утримувати таємницю та урахування характерологічних особливостей.

Рішенню щодо розкриття ВІЛ-статусу передує всебічна оцінка психічного розвитку, психологічної зрілості та базових знань дитини, імунної системи, ВІЛ-інфекції, з анатомії, основ імунології, інфекційних захворювань, шляхів передачі ВІЛ та засобів профілактики.

Розкриття ВІЛ-статусу здійснюється у звичному для дитини місці з можливим залученням психолога в умовах доброзичливості з наданням вичерпної інформації щодо подальшої поведінки серед оточуючих, особливостей перебігу хвороби, сучасних підходів до лікування з прогнозом позитивного результату.

Після розкриття ВІЛ-статусу дитині забезпечується соціально-психологічна підтримка, спрямована на усвідомлення і толерантне ставлення до отриманої інформації, попередження самостигматизації через різні форми (групи взаємодопомоги, консультації за принципом «рівний-рівному», консультації психолога та по телефону).

1.8. З метою підвищення якості медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям та поліпшення якості їхнього життя, а також постійного підвищення кваліфікаційного рівня лікарів-педіатрів з питань ВІЛ-інфекції регіональними органами охорони здоров’я визначається відповідальний спеціаліст із зазначених питань. До цієї роботи залучаються найбільш досвідчені лікарі-педіатри (дитячі інфекціоністи, лікарі кабінетів інфекційних захворювань (далі — КІЗ), які пройшли відповідну підготовку з питань ВІЛ-інфекції та антиретровірусної терапії у дітей.

Відповідальний спеціаліст координує співпрацю з лікарями-педіатрами, регіональними соціальними службами та лікарем з дитячих інфекцій обласного центру профілактики та боротьби зі СНІД.

2. Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції у дітей

2.1. Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції у дитини, народженої ВІЛ-інфікованою жінкою, проводиться згідно з Інструкцією про порядок здійснення профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, затвердженою цим наказом.

2.2. Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції у дитини без перинатального контакту з ВІЛ за наявності клінічних ознак, лабораторних проявів імуносупресії та епідеміологічних показань проводиться шляхом визначення антитіл до ВІЛ у зразку венозної крові на підставі позитивного результату ІФА, який підтверджується методом імунного блоту.

Клінічні ознаки (симптоми та синдроми), які потребують скерування дитини для обстеження на ВІЛ-інфекцію:

1) високоспецифічні (переважно зустрічаються у ВІЛ-інфікованих дітей):

— інвазивна форма сальмонельозу;

— оперізувальний лишай з локалізацією в кількох дерматомах;

— міжфокальна енцефалопатія, що прогресує;

2) специфічні (частіше зустрічаються у ВІЛ-інфікованих дітей):

— важкі бактеріальні інфекції, особливо повторні;

— персистуючий або рецидивуючий кандидоз ротової порожнини;

— двобічне збільшення слинних залоз;

— генералізована персистуюча лімфаденопатія;

— персистувальна та рецидивна лихоманка;

— неврологічні дисфункції (спастична нижня діплегія, спастична тетраплегія, мозочкова симптоматика тощо);

— персистувальний генералізований дерматит, що не відповідає на стандартне лікування;

3) часті (однаково часто зустрічаються як у ВІЛ-інфікованих так і у ВІЛ-негативних дітей):

— хронічний або рецидивний отит, який супроводжується виділенням з вух;

— персистувальна або рецидивна діарея;

— затримка фізичного та нервово-психічного розвитку;

Лабораторні ознаки імуносупресії:

— зниження рівня CD4-лімфоцитів, визначених методом проточної цитометрії з урахуванням вікової норми;

— порушення інших ланок імунітету, виявлене лабораторно.

Епідеміологічні показання для скерування дитини для обстеження на ВІЛ-інфекцію:

— трансфузія препаратів крові, інфікованих ВІЛ;

— ін’єкційне вживання наркотичних речовин;

— випадкове травмування голками для ін’єкцій;

— зґвалтування чи наявність небезпечних статевих контактів.

2.3. Обстеження дитини на ВІЛ-інфекцію призначає лікар-педіатр, сімейний лікар, дитячий інфекціоніст або спеціаліст педіатричного профілю, який виявляє в дитини відповідні показання.

2.4. При отриманні позитивних результатів обстеження на ВІЛ-інфекцію у дитини старше чотирнадцяти років рішення про надання інформації щодо її ВІЛ-статусу батькам або законному представнику приймає пацієнт. У цьому разі за згодою дитини після з’ясування обставин її життя може залучатися міждисциплінарна команда.

Надання інформації про ВІЛ-статус дитини старше чотирнадцяти років її батькам або законному представнику обмежується у випадках, якщо це може зашкодити інтересам, здоров’ю або подальшому лікуванню дитини. Відповідне рішення міждисциплінарної команди обґрунтовується та вноситься до медичної карти.

2.5. Дотестове та післятестове консультування проводиться у відповідності до діючого клінічного протоколу.

2.6. При отриманні позитивних результатів обстеження на ВІЛ-інфекцію дитина скеровується до Центру профілактики і боротьби зі СНІД. Стаціонарним хворим, які перебувають у важкому стані, консультація лікаря-педіатра (дитячого інфекціоніста) Центру профілактики і боротьби зі СНІД забезпечується безпосередньо у відділенні, де перебуває дитина.

2.7. Остаточний діагноз ВІЛ-інфекції встановлює лікар-педіатр (дитячий інфекціоніст) Центру профілактики та боротьби зі СНІД.

2.8. Установлення діагнозу ВІЛ-інфекції здійснюється на підставі позитивних результатів обстеження на ВІЛ (пункти 2.1 і 2.2 цього розділу) та клініко-імунологічних даних у відповідності до діючої національної класифікації ВІЛ-інфекції у дітей.

2.9. Визначення імунологічної стадії хвороби проводиться шляхом дослідження зразка венозної крові дитини методом проточної цитофлуориметрії в лабораторіях, які мають акредитацію для обстеження ВІЛ-інфікованих.

2.10. За призначенням лікаря-педіатра (дитячого інфекціоніста) Центру профілактики та боротьби зі СНІД для встановлення діагнозу використовується визначення вірусного навантаження.

3. Організація амбулаторно-поліклінічної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям

3.1. Амбулаторно-поліклінічна допомога ВІЛ-інфікованим дітям надається на загальних підставах. З урахуванням принципу конфіденційності ведуться форми облікової статистичної документації N 025/о «Медична карта амбулаторного хворого» , N 112/о «Історія розвитку дитини» , N 030/о «Контрольна карта диспансерного нагляду» , затверджені наказом МОЗ України від 27.12.99 N 302.

3.2. Особливості амбулаторно-поліклінічної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям включає:

— моніторинг фізичного та нервово-психічного розвитку. Показники фізичного розвитку дитини регулярно відзначаються на діаграмі центильного типу (додаток 1 до цієї Інструкції);

— організація раціонального вигодовування та моніторинг стану харчування;

— профілактика опортуністичних інфекційних захворювань у відповідності до діючого клінічного протоколу;

— консультування родини, у якій виховується ВІЛ-інфікована дитина, з питань: вигодовування, особистої гігієни дитини та близького оточення, схильності до застосування препаратів для профілактики опортуністичних інфекційних захворювань, антиретровірусних (далі — АРВ) препаратів.

3.3. Диспансерний нагляд ВІЛ-інфікованих дітей здійснюється за принципом подвійного спостереження дільничним лікарем-педіатром (сімейним лікарем) та спеціалістом Центру профілактики та боротьби зі СНІД (КІЗ).

3.4. Амбулаторно-поліклінічна допомога надається у відповідності до груп диспансерного спостереження ВІЛ-інфікованих дітей (додаток 2 до цієї Інструкції), клініко-лабораторної оцінки стану здоров’я ВІЛ-інфікованої дитини віком до 1 року життя (додаток 3 до цієї Інструкції) та чинного клінічного протоколу з антиретровірусного лікування.

3.5. Спеціалізована амбулаторно-поліклінічна допомога ВІЛ-інфікованим дітям надається спеціалістом регіонального центру профілактики та боротьби зі СНІД у відповідності до діючого клінічного протоколу з антиретровірусного лікування та медичного спостереження.

4. Організація стаціонарної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям

4.1. Госпіталізація пацієнтів, захворювання яких пов’язані з ВІЛ-інфекцією, здійснюється до профільних дитячих стаціонарів відповідно до показань та рівня надання медичної допомоги:

— за необхідності проведення стаціонарного лікування ВІЛ-інфекції, обстеження, яке неможливо провести в амбулаторних умовах, госпіталізація здійснюється до профільних або інфекційних дитячих відділень відповідного рівня надання медичної допомоги;

— за умови необхідності проведення стаціонарного лікування ВІЛ-інфекції дитині, яка уживає ін’єкційні наркотики, госпіталізуються до наркологічних диспансерів (лікарень);

— при поєднанні ВІЛ-інфекції з клінічними ознаками та туберкульозу, у тому числі активними формами туберкульозу, госпіталізуються до стаціонарних відділень протитуберкульозних диспансерів (лікарень).

4.2. При захворюваннях, не пов’язаних з ВІЛ-інфекцією, планова стаціонарна медична допомога надається на загальних підставах.

4.3. Ізоляція пацієнтів у боксованих та напівбоксованих відділеннях здійснюється за наявності легеневих кровотеч та кровохаркання, відкритих форм туберкульозу, гострого перебігу пневмоцистної пневмонії розвитку інших контагіозних інфекцій (вітряна віспа, оперізуваьний лишай, кір, червінка тощо) через їх небезпеку для оточуючих та ймовірність зараження новими збудниками самих пацієнтів.

4.4. Пацієнтів з вираженою імуносупресією розміщують в окремі палати.

4.5. У разі виявлення позитивних тестів на ВІЛ-інфекцію у дитини, яка перебуває на стаціонарному лікуванні, завідувач відділення скеровує дитину на консультацію до Центру профілактики та боротьби зі СНІД або організовує консультацію спеціаліста Центру профілактики та боротьби зі СНІД безпосередньо у відділенні, де перебуває дитина.

4.6. Один з батьків або законних представників ВІЛ-інфікованої дитини може спільно перебувати в стаціонарах з дітьми віком до 14 років із звільненням на цей період від роботи в установленому порядку.

4.7. Фахівці ЦСССДМ, недержавних організацій, що здійснюють соціальний супровід ВІЛ-інфікованої дитини, можуть за погодженням з керівником медичного закладу надавати соціальні послуги під час лікування дитини у стаціонарі.

5. Організація відновлювального та санаторно-курортного лікування ВІЛ-інфікованим дітям

5.1. ВІЛ-інфіковані (I, II диспансерні групи) діти проходять щорічне оздоровлення в дитячих оздоровчих закладах.

5.2. Профіль оздоровчого закладу обирається відповідно до провідного прояву хвороби дільничним лікарем-педіатром (сімейним лікарем) за узгодженням з лікарем Центру профілактики та боротьби зі СНІД.

5.3. ВІЛ-інфіковані діти з ураженням центральної нервової системи підлягають реабілітаційному лікуванню в обласних та республіканських центрах реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи на загальних засадах.

5.4. Направлення дітей з ураженням центральної нервової системи на реабілітаційне лікування здійснює лікар-педіатр (дитячий інфекціоніст) Центру профілактики та боротьби зі СНІД за узгодженням з дитячим неврологом.

5.5. ВІЛ-інфіковані діти перебувають спільно з не ВІЛ-інфікованими дітьми.

6. Особливості організації медичного спостереження дітей, які перебувають в організованих дитячих колективах дошкільних, середніх, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів I — IV рівнів акредитації усіх форм власності

6.1. ВІЛ-інфіковані діти відвідують дитячі дошкільні, середні, спеціалізовані та вищі навчальні заклади I — IV рівнів акредитації на загальних підставах.

6.2. При оформленні в організовані дитячі колективи (школи, школи-інтернати, школи-ліцеї, дитячі будинки, дитячі садки) ВІЛ-інфіковані діти проходять стандартне медичне обстеження за формою N 026/о «Медична карта дитини (для школи, школи-інтернату, школи-ліцею, дитячого будинку, дитячого садка)», затвердженою наказом МОЗ України від 27.12.99 N 302 . Медична документація дітей зберігається у спеціально відведеному для цього місці, не доступному для адміністрації закладу, членів колективу та учнів.

6.3. Вимога адміністрації або членів колективу не може бути підставою для надання їм медичної документації будь-якого пацієнта (учня).

6.4. З метою якісної організації медичної допомоги дітям в організованих дитячих колективах дошкільних, середніх, спеціалізованих та вищих навчальних закладів I — IV рівня акредитації медичний спеціаліст має бути інформований щодо позитивного ВІЛ-статусу дітей. Батьки або офіційні представники ВІЛ-інфікованої дитини інформуються щодо цієї вимоги і приймають поінформоване рішення щодо перебування дитини в цьому закладі.

6.5. Медичний спеціаліст повинен мати спеціальну підготовку з питань надання невідкладної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям.

6.6. Медичний спеціаліст здійснює індивідуальну роз’яснювальну роботу з ВІЛ-інфікованою дитиною щодо здорового способу життя, заходів профілактики поширення ВІЛ-інфекції та планування сім’ї у відповідності до віку дитини.

6.7. Медичний спеціаліст організовує спільно з адміністрацією навчального закладу заходи та акції щодо здорового способу життя.

7. Організація медичного спостереження ВІЛ-інфікованих дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки та піклування, які виховуються в державних закладах (будинках дитини МОЗ України, дитячих будинках, школах-інтернатах МОН України, дитячих будинках-інтернатах Мінпраці України, прийомних сім’ях)

7.1. ВІЛ-інфіковані діти, позбавлені батьківської опіки та піклування (далі — діти-сироти), які виховуються в будинках дитини, дитячих будинках, школах-інтернатах, будинках інвалідів (далі — заклади), утримуються в зазначених закладах на загальних підставах. Відокремлення дітей-сиріт в окремі групи, відділення, класи сприяє розвитку ізоляційних порушень, депрівації, самостигматизації.

Читайте так же:  Новый земельный налог в 2018 году

У разі виникнення клінічних показань перебігу ВІЛ-інфекції здійснюються заходи щодо організації стаціонарної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям.

7.2. Керівники державних закладів, в яких виховуються ВІЛ-інфіковані діти-сироти, не мають права розголошувати інформацію про ВІЛ-статус дитини працівникам закладу.

7.3. Керівники державних закладів, у яких виховуються ВІЛ-інфіковані діти-сироти, усебічно сприяють доступу дітей до сімейних форм виховання/утримання.

7.4. Керівники державних закладів, у яких виховуються ВІЛ-інфіковані діти-сироти, забезпечують ВІЛ-інфікованим дітям санаторно-курортне лікування щороку у відповідності до показань, ВІЛ-інфікованим дітям з ураженням центральної нервової системи — лікування в центрах реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи не рідше 2 разів на рік.

7.5. ВІЛ-інфіковані діти-сироти забезпечуються посиленим харчуванням з розрахунку: 25 — 50 % загального калоражу додатково до вікової потреби. Режим харчування та добова калорійність визначаються лікарем закладу за узгодженням з лікарем Центру профілактики та боротьби зі СНІД.

7.6. Медична допомога ВІЛ-інфікованим дітям організовується медичними спеціалістами у відповідності до встановлених стандартів.

7.7. За необхідності до медичного спостереження залучається міждисциплінарна команда.

8. Організація медико-соціальної допомоги за міждисциплінарним (міжпрофесійним) підходом

8.1. Міждисциплінарний підхід забезпечує комплексність, наступність, своєчасність, безперервність та якість медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям.

8.2. З метою впровадження медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям створюються міждисциплінарні команди (далі — МК).

8.3. Діяльність МК здійснюється відповідно до затвердженого цим наказом Положення про міждисциплінарну команду із забезпечення медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям та їх сім’ям.

8.4. З метою опрацювання навичок командної роботи одночасно навчаються лікар, медична сестра, соціальний працівник.

8.5. Принципи роботи МК:

— колективне прийняття рішень — одночасне вирішення всіх проблем ВІЛ-інфікованої дитини, які впливають на перебіг хвороби, результати лікування та якість життя дитини;

— колективна та індивідуальна відповідальність кожного члена МК;

— одночасне виконання членами МК у межах своїх повноважень;

— оперативне вирішення проблем, визначення недоліків, їх оцінка та розроблення шляхів усунення;

— систематичний аналіз діяльності;

— ініціювання МК упровадження заходів з вирішення проблем ВІЛ-інфікованих дітей на місцевому, регіональному, галузевому та національному рівнях.

8.6. Розв’язання медичних питань відбувається з урахуванням соціальних, психологічних та інших потреб.

8.7. План міждисциплінарної допомоги пацієнту розробляється на основі колективного обговорення потреб пацієнта, визначення кола проблем, оцінки поточної допомоги, аналізу прихильності до АРТ.

8.9. У плані міждисциплінарної допомоги передбачаються строки виконання ключових завдань, за необхідності визначається поетапність дій, указуються відповідальні особи.

8.10. Індикатори діяльності МК:

— кількість дітей та їх сімей, залучених до соціального супроводу МК у поточному році;

— питома вага ВІЛ-інфікованих дітей, забезпечених АРТ від потреб поточного року;

— індикатори надання послуг:

1) Кількість дітей/сімей, які отримали консультування з приводу:

• схильності до АРВ-терапії;

• юридичних та психо-соціологічних питань;

• проблем захисту прав дитини;

2) Кількість дітей/сімей, які отримали матеріальну допомогу:

3) Кількість патронажних візитів МК на 1 сім’ю протягом місяця/півріччя/року.

4) Кількість дітей, які вибули з-під опіки МК з причин:

• зміни місця проживання;

• відмови від послуг;

— індикатори способу життя:

1) Кількість дітей, які брали участь у:

2) Кількість дітей, які позбулися шкідливих звичок:

• токсико- та наркозалежності;

3) Кількість дітей, які отримали навички трудового виховання.

4) Кількість дітей, які отримали навички здорового способу життя та безпечної статевої поведінки.

9. Організація соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей

9.1. Соціальний супровід ВІЛ-інфікованих дітей здійснюється спеціалістами відповідного ЦСССДМ.

Соціальний супровід неповнолітньої або недієздатної особи здійснюється за згодою її батьків (офіційних представників), повнолітньої та дієздатної особи — за її особистою згодою.

9.2. Соціальному супроводу підлягають ВІЛ-інфіковані діти, сім’ї, які самостійно не здатні подолати кризу, вирішити соціально-медичні проблеми, а саме:

— психологічна депресія, криза, пов’язана з ВІЛ-статусом, погіршенням стану здоров’я, самоізоляцією та соціальною ізоляцією, фактами дискримінації та стигматизації;

— внутрішньосімейні конфлікти в контексті ВІЛ;

— проблеми взаємодії з представниками інших державних установ, організацій;

— порушення прав дитини, людей, які живуть з ВІЛ;

— необізнаність батьків (опікунів) з питань догляду за дітьми, які перебувають на спеціальному медичному обліку;

— підготовка та влаштування дітей з ВІЛ-статусом до перебування в організованих дитячих колективах;

— відсутність прихильності до прийому препаратів антиретровірусної терапії;

— проблеми працевлаштування або тимчасової зайнятості;

— незадовільне матеріальне становище сім’ї, що не дає змогу забезпечити умови догляду та розвитку дитини, яка перебуває на спеціальному медичному обліку, та інші.

9.3. Рішення про здійснення соціального супроводу приймається спеціалістом відповідного ЦСССДМ на підставі:

— контактування за зверненнями громадян, сімей зі спеціалістами соціальної роботи та відповідними записами в журналі обліку первинних та контактних звернень або картці клієнта;

— первинного анкетування дитини, сім’ї з проблем ВІЛ/СНІД;

— визначення спільно із сім’єю соціальних проблем, що будуть вирішені під час здійснення супроводу, мети супроводу та результату роботи.

9.4. Спеціаліст відповідного ЦСССДМ складає індивідуальний план соціального супроводу з визначенням терміну виконання та встановленими формами.

Для надання спеціалізованих послуг у вирішенні проблем за погодженням з сім’єю спеціаліст має право залучати інших фахівців центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, центрів для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді, державних установ, організацій, що надають відповідні послуги за територіальним принципом.

Індивідуальний план соціального супроводу затверджує директор ЦСССДМ.

9.5. Спеціаліст ЦСССДМ заводить особову справу соціального супроводу, яка є документом службового користування з дотриманням прав клієнтів.

За порядок ведення справи, своєчасну фіксацію послуг, умови зберігання справи відповідно до номенклатури відповідає спеціаліст ЦСССДМ.

9.6. Рішення про припинення соціального супроводу може бути прийняте керівником ЦСССДМ на підставі інформації відповідального працівника центру або як результат розгляду письмового звернення сім’ї відповідно до статті 17 Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» .

Начальник відділу охорони
репродуктивного здоров’я

Министерство труда и социального развития
Карачаево-Черкесской Республики

Нормативное обоснование

Федеральный Закон РФ о социальной защите инвалидов в Российской Федерации

Федеральный Закон РФ о ратификации конвенции о правах инвалидов

Федеральный Закон РФ о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации по вопросам социальной защиты инвалидов в связи с ратификацией конвенции о правах инвалидов

Постановление Правительства Российской Федерации о порядке подготовки доклада о мерах, принимаемых для выполнения обязательств Российской Федерации по конвенции о правах инвалидов

Постановление Правительства Российской Федерации о порядке и сроках разработки федеральными органами исполнительной власти, органами исполнительной власти субъектов Российской Федерации, органами местного самоуправления мероприятий по повышению значений показателей доступности для инвалидов объектов и услуг в установленных сферах деятельности

Приказ Министерства труда и социальной защиты Российской Федерации об утверждении примерной программы субъекта Российской Федерации по обеспечению доступности приоритетных объектов и услуг в приоритетных сферах жизнедеятельности инвалидов и других маломобильных групп населения

Приказ Министерства труда и социальной защиты Российской Федерации об утверждении методики, позволяющей объективизировать и систематизировать доступность объектов и услуг в приоритетных сферах жизнедеятельности для инвалидов и других маломобильных групп населения, с возможностью учета региональной специфики

Приказ Министерства строительства и жилищно-коммунального хозяйства Российской Федерации от 13 октября 2015 г. N 740/пр об отмене приказа министерства строительства и жилищно-коммунального хозяйства Российской Федерации от 27 февраля 2015 г. N 138/пр «Об утверждении методических рекомендаций по применению перечня национальных стандартов и сводов правил (частей таких стандартов и сводов правил), в результате применения которых на обязательной основе обеспечивается соблюдение требований федерального закона «технический регламент о безопасности зданий и сооружений», утвержденного постановлением правительства Российской Федерации от 26 декабря 2014 г. N 1521″

Закон Карачаево-Черкесской Республики «Об обеспечении беспрепятственного доступа инвалидов и других маломобильных групп населения к объектам социальной, транспортной и инженерной инфраструктур в Карачаево-Черкесской Республике»

Постановление Правительства КЧР от 02.12.2015 №335 «Об утверждении государственной программы Карачаево-Черкесской Республики «Доступная среда» в Карачаево-Черкесской Республике на 2016 — 2020 годы»

Указ Главы Карачаево-Черкесской Республики об утверждении плана мероприятий («дорожной карты») по повышению значений показателей доступности для инвалидов объектов и услуг в Карачаево-Черкесской Республике

Постановление Правительства КЧР от 06.12.2016 №315 «О предоставлении субсидии из республиканского бюджета социально ориентированной некоммерческой организации Карачаево-Черкесской Республики на оказание информационно-переводческих услуг инвалидам по слуху (диспетчерская служба)»

Автореферат и диссертация по медицине (14.02.03) на тему: Научное обоснование межведомственной организационной модели медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц из пенитенциарных учреждений

Автореферат диссертации по медицине на тему Научное обоснование межведомственной организационной модели медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц из пенитенциарных учреждений

На правах рукописи

Конышева Татьяна Викторовна

НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ МЕЖВЕДОМСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИОННОЙ МОДЕЛИ МЕДИКО-СОЦИАЛЬНОГО СОПРОВОЖДЕНИЯ ВИЧ-ИНФИЦИРОВАННЫХ ЛИЦ ИЗ ПЕНИТЕНЦИАРНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ

14.02.03 — Общественное здоровье и здравоохранение

АВТОРЕФЕРАТ диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук

Работа выполнена в Государственном бюджетном образовательном учреждении высшего профессионального образования «Уральская государственная медицинская академия» Министерства здравоохранения Российской Федерации на кафедре общественного здоровья и здравоохранения

доктор медицинских наук Ножкина Наталья Владимировна

главный научный сотрудник ФГБУ «Уральский НИИ фтизиопульмонологии» Минздрава России, доктор

медицинских наук, профессор Голубев Дмитрий Николаевич

Главный врач МБУ «Екатеринбургский консультативно-дианости-ческий центр» доктор

медицинских наук, профессор Серебренников Валерий Александрович

Ведущая организация: Государственное бюджетное образовательное учреждение высшего профессионального образования «Челябинская государственная медицинская академия» Министерства здравоохранения Российской Федерации

Защита диссертации состоится «^5» 2013 г. в ‘часов на

заседании Совета по защите диссертаций на соискание ученой степени кандидата наук, на соискание ученой степени доктора наук Д 004.027.01 при ФГБУН Институте иммунологии и физиологии УрО РАН (620049, г.Екатеринбург, ул. Первомайская, 106).

С диссертацией можно ознакомиться в Центральной научной библиотеке УрО РАН (620041, г.Екатеринбург, ул. С. Ковалевской-Академическая, 22/20), с авторефератом — на сайте Институте иммунологии и физиологии УрО РАН -http://www.iip.uran.ru, на сайте ВАК — http://vak2.ed.gov.ru.

Автореферат диссертации разослан « У » ^СсЦ? 2013 г.

Ученый секретарь Совета по защите диссертаций на соискание ученой степени кандидата наук, на соискание ученой степени доктора наук Д 004.027.01 при ИИФ УрО РАН, доктор медицинских наук, профессор [у У И.А. Тузанкина

ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ

Актуальность исследования. Активизация усилий по противодействию ВИЧ-инфекции является важнейшей задачей Глобальной стратегии Всемирной организации здравоохранения для сектора здравоохранения и Европейского плана действий по ВИЧ/СПИДу на 2011-2015 гг. Медико-социальная обусловленность процессов ухудшения ситуации по ВИЧ-инфекции в мире, в том числе в России, объясняет повышенное внимание международных организаций и научного сообщества с позиций разработки комплексных мер по снижению бремени эпидемии (В.В. Покровский, 2008, 2012; В.И. Стародубов и др., 2004, 2006; Ю.В.Михайлова, и др., 2006; В.А. Черешнев, 2008; О.П. Щепин и др., 2011).

К разряду приоритетных относятся программы повышения доступности медико-социальной помощи ВИЧ-инфицированным через предоставление комплексных услуг и устранение барьеров для доступа к ключевым группам населения, снижение уязвимости, формирование межсекторного взаимодействия (Larson HJ. et al., 2011; ЕЛ. Клюйкова, 2007; Л.А. Таишева, 2009; НГ. Филоненко, 2009; Ю.А. Гиль, 2010).

В России к 2012 г. распространенность ВИЧ-инфекции достигла 394,0 на 100 тысяч населения, а смертность с 2005 г. выросла с 1,1 до 4,7 на 100 тысяч. В ходе реализации национального проекта «Здоровье» существенно расширен доступ к профилактике, диагностике и лечению, однако случаи инфицирования продолжают выявляться, растет потребность в антиретровирусной терапии, возрастает нагрузка на здравоохранение (ТР. 0нищенко,2011; ВВ. Покровский, 2012; О.Б. Нечаева, 2012).

В пенитенциарных учреждениях распространенность ВИЧ-инфекции в 3-10 раз выше, чем среди населения; в России этот показатель внесен в перечень национальных индикаторов по контролю над эпидемией (И.В. Щукина, 2011; А.А.Реймер, 2012). Вместе с тем, число комплексных научных исследований медико-организационных факторов противодействия ВИЧ-инфекции среди заключенных весьма ограничено (O.E. Троценко, 2005; A.C. Кузнецова, 2007; М.В. Радзиховская, 2010), а среди лиц, освободившихся из заключения — практически отсутствуют.

Свердловская область относится к числу неблагополучных по ВИЧ-инфекции: в 2011 г. показатель распространенности достиг 1,2%, что в 3 раза выше среднероссийского. По кумулятивному числу ВИЧ-инфицированных

область лидирует среди субъектов федерации (A.C. Подымова и др., 2011, 2012), из них около 10% находятся в местах лишения свободы (Г.Н. Губанков, 2005; О.Ю. Кадырова, 2008). Повышение эффективности мер противодействия ВИЧ-инфекции в обществе, из которого вышли заключенные, и в которое они возвращаются после освобождения, требует принятия управленческих решений на основе мониторинга ситуации и межведомственного взаимодействия.

Таким образом, возрастающая общегосударственная значимость проблемы ВИЧ/СПИДа в сочетании с потребностью практического здравоохранения обусловливают актуальность исследования современных аспектов противодействия эпидемии в одной из наиболее уязвимых групп — лиц, пребывавших в заключении, и разработки межведомственных подходов совершенствования помощи заключенным и освободившимся из мест лишения свободы (MJIC) для снижения бремени медико-социальных последствий ВИЧ-инфекции.

Цель исследования: на основе комплексной оценки распространения ВИЧ-инфекции среди лиц, пребывавших в пенитенциарных учреждениях, научно обосновать межведомственную организационную модель медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц данного контингента.

1. Выполнить эпидемиологический анализ распространения ВИЧ-инфекции среди лиц, пребывавших в заключении в Свердловской области, за 1999-2011 гг.

2. Оценить медико-социальные характеристики и факторы, влияющие на заболеваемость ВИЧ-инфекцией лиц, пребывавших в пенитенциарных учреждениях.

3. Провести анализ организации оказания медицинской помощи ВИЧ-инфицированным заключенным в Свердловской области.

4. Оценить приверженность диспансерному наблюдению и лечению ВИЧ-инфицированных лиц, пребывавших в заключении, и влияющие факторы.

5. Разработать научно обоснованную организационную модель медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц из пенитенциарных учреждений на основе межведомственного мультипрофессионального подхода.

Научная новизна исследования. Впервые выявлены и обобщены тенденции эпидемической ситуации по ВИЧ-инфекции среди лиц,

пребывавших в заключении, в субъекте федерации с высокой численностью спецконтингента уголовно-исполнительной системы (УИС). Установлены особенности распространенности, заболеваемости, выявляемое™ ВИЧ-инфекции среди специфических контингентов — заключенных и лиц, освободившихся из заключения, во взаимосвязи с медико-социальным статусом и поведенческими факторами риска.

Впервые получены научные данные о современных проблемах организации и результативности медицинской помощи заключенным в условиях реализации задач национального проекта «Здоровье» по обеспечению доступности профилактики, диагностики и антиретровирусной терапии (АРВТ) при ВИЧ-инфекции.

Впервые на основе анализа предложенного комплекса показателей получены данные о приверженности диспансерному наблюдению и лечению ВИЧ-инфицированных лиц, освободившихся из заключения, и о влияющих факторах.

Впервые научно обоснована и внедрена на региональном уровне модель организации медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных заключенных до и после освобождения на основе межведомственного взаимодействия и мультипрофессионального подхода для удержания в программах диспансерного наблюдения и лечения.

Научно-практическая значимость исследования обусловлена возможностью решения задач по снижению медико-социальных потерь, связанных с ВИЧ-инфекцией, с учетом полученных современных данных об особенностях развития эпидемической ситуации среди заключенных и лиц, освободившихся из заключения, о факторах, влияющих на приверженность данного контингента диспансерному наблюдению и лечению, организации медицинской помощи в условиях пенитенциарного и гражданского здравоохранения.

Читайте так же:  Органы опеки махачкала

Для их решения впервые разработана и внедрена в Свердловской области научно обоснованная организационно-функциональная модель межведомственного взаимодействия при обеспечении медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных заключенных до и после освобождения с использованием алгоритмов деятельности мультипрофессиональных команд (МПК), информационного обмена, критериев для мониторинга результатов.

На основании результатов исследования разработаны методические рекомендации «Мультипрофессиональный подход в системе межведомственного взаимодействия при реализации программ повышения приверженности диспансерному наблюдению и лечению среди ВИЧ-инфицированных осужденных», утв. Министром здравоохранения Свердловской области от 22.11.2012 г. №1359-п, начальником Главного управления федеральной службы исполнения наказаний России по Свердловской области (ГУФСИН СО) от 12.09.2012 г. №2456, Министром социальной политики Свердловской области от 3.10.2012 г. №01-п-55, которые внедрены в практику государственных учреждений здравоохранения Свердловской области приказом Минздрава Свердловской области от 22.11.2012 г. №1359-п, в деятельность ГБУЗ СО «Областной центр профилактики и борьбы со СПИД и инфекционными заболеваниями» (ОЦ СПИД) и медицинских подразделений ГУФСИН СО.

Материалы диссертационного исследования использованы при подготовке:

— Плана по противодействию распространению ВИЧ и других инфекций среди лиц, употребляющих наркотики с немедицинскими целями, и их окружения, утвержденного Решением Комиссии по противодействию распространению ВИЧ-инфекции Правительства Свердловской области от 30.09.2011 г. №3;

— Решения Ведомственного совета по ограничению распространения ВИЧ-инфекции и наркомании при Минздраве Свердловской области от 27.01.2012 г. №1;

— Приказа Министерства здравоохранения Свердловской области и ГУФСИН СО «Об организации взаимодействия учреждений здравоохранения и учреждений исполнения наказания по противодействию распространению ВИЧ-инфекции в Свердловской области».

Результаты исследования используются в учебном процессе на кафедре общественного здоровья и здравоохранения ГБОУ ВПО «Уральская государственная медицинская академия» Министерства здравоохранения Российской Федерации.

Основные положения, выносимые на защиту: 1. Эпидемическая значимость контингента лиц, пребывавших в заключении, определяется ростом числа ВИЧ-инфицированных, распространенности и

первичной заболеваемости ВИЧ-инфекцией, потребности в антиретровирусной терапии, низкой приверженностью диспансерному наблюдению и лечению.

2. Организация медицинской помощи заключенным не обеспечивает полный охват обследованиями на ВИЧ-инфекцию и удержание ВИЧ-инфицированных в программах диспансерного наблюдения и лечения после освобождения.

3. Внедрение государственных программ в условиях взаимодействия гражданского и пенитенциарного здравоохранения обеспечивает дополнительное выявление и лечение ВИЧ-инфекции среди контингентов высокого риска.

4. Региональная модель организации медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных из пенитенциарных учреждений в гражданскую систему здравоохранения должна быть основана на межведомственном мультипрофессиональном взаимодействии.

Личный вклад автора. Автором самостоятельно разработана программа и план исследования, лично выполнен аналитический обзор литературы и нормативно-правовых документов, разработан инструментарий для социально-гигиенических и социологических исследований, проведен сбор материалов по всем направлениям исследования, статистическая обработка и анализ, разработка и внедрение рекомендаций по совершенствованию медико-социальной помощи ВИЧ-инфицированным. Доля личного участия автора в выполнении исследования — более 90 %.

Связь работы с научными программами. Диссертационная работа выполнена в соответствии с планом научных исследований ГБОУ ВПО УГМА Минздрава России, № госрегистрации темы 01201001467.

Апробация результатов исследования. Основные результаты диссертационной работы доложены и обсуждены на: Комиссии по противодействию распространению ВИЧ-инфекции при Правительстве Свердловской области (30.06.2012 г.); Ведомственном совете по ограничению распространения ВИЧ-инфекции и наркомании при Минздраве Свердловской области (27.01.2012 г.); научно-пракгических конференциях различного уровня: двух международных: «Роль здравоохранения в охране общественного здоровья» (Москва, 2012), «Новые задачи современной медицины» (Пермь,

2012); трех всероссийских: «Актуальные вопросы современной медицинской науки и здравоохранения» (Екатеринбург, 2004, 2008, 2011); четырех межрегиональных и областных: «Охрана здоровья в системе УИС Свердловской области» (Екатеринбург, 2003, 2005), «Современные методы противодействия ВИЧ и других инфекций в УИС Свердловской области» (Екатеринбург, 2007), «Перспективы интеграции медицинского, социального и гуманитарного образования в системе подготовки кадров для здравоохранения и социальной защиты населения» (Екатеринбург, 2012).

По теме диссертации опубликовано 18 печатных работ, в том числе 3 — в изданиях, рекомендуемых ВАК Минобразования и науки РФ.

Объем и структура работы. Диссертация изложена на 140 страницах компьютерного текста, состоит из введения, 6 глав, выводов, заключения, практических рекомендаций, списка литературы, включающего 316 источников, из них 245 — отечественных и 71 — зарубежных, и приложений. Работа иллюстрирована 36 таблицами, 37 рисунками.

Во введении обоснована актуальность исследования, сформулированы цель, задачи исследования, показана научная новизна и научно-практическая значимость результатов исследования, изложены основные положения, выносимые на защиту.

Глава 1 содержит аналитический обзор отечественной и иностранной литературы, официальных документов, отражающих ситуацию по распространенности ВИЧ-инфекции в мире и России, значимость этой проблемы для общественного здоровья и здравоохранения. Представлены исторические аспекты, международные принципы и современное состояние медицинского обеспечения заключенных как группы высокого риска по ВИЧ-инфекции. Обзор свидетельствует о фрагментарной изученности медико-социальных и организационных аспектов распространения ВИЧ-инфекции среди лиц, пребывавших в местах заключения и результативности диспансерного наблюдения и лечения ВИЧ-инфицированных в условиях заключения и после освобождения.

Глава 2 посвящена изложению программы, материала, методов, этапов исследования при выполнении диссертационной работы (таблица 1).

Таблица 1 — Программа и методика организации исследования

Цель исследования: на основе комплексной оценки распространения ВИЧ-инфекции среди лиц, пребывавших в пенитенциарных учреждениях, научно обосновать межведомственную организационную модель медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц данного контингента._

1. Выполнить эпидемиологический анализ распространения ВИЧ-инфекции среди лиц, пребывавших в заключении в Свердловской области, за 1999-2011 гг.

2. Оценить медико-социальные характеристики и факторы, влияющие на заболеваемость ВИЧ-инфекцией лиц, пребывавших в пенитенциарных учреждениях.

3. Провести анализ организации оказания медицинской помощи ВИЧ-инфицированным заключенным в Свердловской области.

4. Оценить приверженность диспансерному наблюдению и лечению ВИЧ-инфицированных лиц, пребывавших в заключении, и влияющие факторы.

5. Разработать научно обоснованную организационную модель медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц из пенитенциарных учреждений на основе межведомственного мультипрофессионалыюго подхода.

— совокупность случаев ВИЧ-инфекции в Свердловской области;

— ВИЧ-инфицированные лица, пребывавшие в заключении;

— заключенные ВИЧ-инфицированные и с неизвестным ВИЧ-статусом;

— персонал пенитенциарных учреждений;

— организационные технологии оказания медицинской помощи ВИЧ-инфицированным лицам, пребывавшим в заключении

системного подхода эпидемиологического анализа социально-гигиенический организационного эксперимента социологический статистический аналитический библиографический

1. Разработка программы исследования, сбор и обработка материала.

2. Анализ эпидемической ситуации и организации медицинской помощи ВИЧ-инфицированным заключенным до и после освобождения в Свердловской области.

3. Разработка и апробация межведомственной мультипрофессиональной модели медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц из пенитенциарных у чреждений.

Исследование выполнено в Свердловской области, крупнейшем субъекте федерации Уральского региона, располагающем развитой сетью гражданского и пенитенциарного здравоохранения. Исследованием охвачен период 1999-2011 гг. Базами исследования являлись: Свердловский областной центр по профилактике и борьбе со СПИД и инфекционными заболеваниями и его филиалы в гг.Первоуральске и Нижнем Тагиле; 41 учреждение уголовно-исполнительной системы.

Предметом исследования определены: эпидемическая ситуация по ВИЧ-инфекции среди лиц, пребывавших в заключении; медико-социальная характеристика и приверженность диспансерному наблюдению и лечению ВИЧ-инфицированных

лиц, пребывавших в заключении; организация медицинской помощи ВИЧ-инфицированным заключенным; организационные технологии медико-социальною сопровождения ВИЧ-инфицированных заключенных до и после освобождения.

Сбор статистической информации проводился по материалам Министерства здравоохранения, ТУ Роспотребнадзора, ГУФСИН СО, базы данных и первичной документации ОЦ СПИД и пенитенциарных учреждений, всего 64962 документов (таблица 2).

Таблица 2. — Источники информации, периоды и объемы исследований

Источники информации Периоды, объем Информации

Информационные бюллетени, доклады Министерства здравоохранения и Управления Роспотребнадзора Свердловской области 2000-2011 гг., 12 документов

Отчеты Свердловского областного центра СПИД: -ф.№4 -ф. № 61 -Сведения о мероприятиях по профилактике ВИЧ-инфекции, гепатитов В и С, выявлению и лечению больных ВИЧ 1999-2011 гг., 13 док. 2005-2011 гг., 7 док. 2006-2011 гг., 6 документов

Электронная база персонифицированных данных Свердловского областного центра СПИД 1999-2011 гг., 53259 чел; 20 признаков

Амбулаторные карты пациента (ф. №025-у) 1326 карт

Отчеты медицинского управления ГУФСИН СО* Полицевые списки учреждений ГУФСИН СО Рецепт-талоны на получение антиретровирусных препаратов 2007-2011 гг.,64 док. 2008-2011 гг., 223 док, 41 учреждение. 2007-2010 гг., 726 док, 32 учреждения

Карты медико-социальной характеристики ВИЧ-инфицированного пациента 1326 карт, 33 признака

Анкеты для социологических исследований: — среди заключенных — среди персонала учреждений ГУФСИН СО 2003-2011гг., 7409 шт. 590 шт.

Всего документов 64962

Примечание: ГУФСИН СО* — Главное управление Федеральной службы исполнения наказаний по Свердловской области

При формировании статистических совокупностей использованы сплошной и выборочный методы, объем наблюдений в группах был достаточным и при статистической обработке математически обоснованным. Эпидемиологическая ситуация по ВИЧ-инфекции анализировалась по контингентам лиц, пребывавших в заключении и заключенных, в сравнении с населением Свердловской области.

Изучены особенности организации медицинской помощи в пенитенциарных учреждениях в условиях реализации мероприятий национального проекта «Здоровье» по повышению доступности диагностики и антиретровирусной терапии при ВИЧ-инфекции и их результативность.

Оценка приверженности ВИЧ-инфицированных диспансерному наблюдению и лечению проводилась в двух аспектах — в динамике за три временных периода: 2000-2005 гг. — до внедрения специальных межведомственных программ; 2006-2007 гг. — начало действия национального проекта «Здоровье»; 2008-2010 гг. — внедрение модели медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц, пребывавших в заключении; а также в период действия модели путем сравнения показателей в двух группах ВИЧ-инфицированных: охваченных и не охваченных сопровождением.

При социологических исследованиях методом анонимного анкетирования были опрошены персонал учреждений ГУФСИН СО и заключенные, в том числе ВИЧ-инфицированные.

Статистическая обработка результатов проводилась с помощью компьютерной техники в системе Microsoft Windows ХР с использованием пакетов прикладных программ Microsoft Office ХР (Word, Excel), STATISTICA, Vortex 7.0.8. Были рассчитаны относительные и средние величины с учетом ошибок репрезентативности и доверительных интервалов; достоверность различий определялась по критериям Стьюдента и хи-квадрат с вероятностью р>0,95; выявление связи между явлениями осуществлялось методом корреляционного анализа и по критерию хи-квадрат. Для определения весового индекса факторов использован метод расчета по E.H. Шигану.

В главе 3 приведены результаты эпидемиологического анализа развития и современного состояния ситуации по ВИЧ-инфекции за 1999-2011 гг. среди контингента лиц, пребывавших в MJIC. Анализ показал, что в Свердловской области численность ВИЧ-инфицированных лиц, когда-либо пребывавших в заключении, ежегодно возрастала на 7,0-10,4% и к концу 2011 г. превысила 11 тыс. человек, составив 22,2% от общего числа лиц, живущих с ВИЧ/СПИД (ЛЖВС) в области. Первичная заболеваемость и распространенность ВИЧ-инфекции среди

данного контингента составили 458,0 и 6144,0 на 100 000, соответственно, что выше, чем в среднем по области, в 3,8 и 5,1 раза, р 2

20 Об 2007 2008 2 ООО 2010

ОиуждалисьвАРвТ ш принимали ЛРВТ

Рисунок 3 — Динамика внедрения АРВТ среди заключенных Свердловской области, %.

Охват иммунологическими обследованиями и вирусной нагрузкой увеличился в 1,5 и 49,5 раз — до 89,0% и 39,6%, соответственно, однако, по стандарту необходимо 100% обследование. Объем исследований среди лиц, принимавших АРВТ, составил в среднем на 1 пациента лишь 1,0 иммунологическое исследование и 0,7 исследования вирусной нагрузки при нормативе не менее 4,0 в год.

Положительным следствие»! внедрения АРВТ явилось снижите летальности после 2007 г. с 2,7 до 1,9% (р<0,001), что в 13 раза ниже, чем среди ЛЖВС области (р<0,05).

Сохранение положительных результатов применения дорогостоящей антиретровирусной терапии требует наличия устойчивой приверженности ВИЧ-инфицированных заключенных медицинскому наблюдению после освобождения.

Глава 5 посвящена оценке приверженности диспансерному наблюдению и лечению ВИЧ-инфицированных лиц, пребывавших в заключении. Результаты анализа свидетельствуют о крайне низком уровне приверженности диспансерному наблюдению в изучаемой целевой группе: на начальном этапе эпидемии (до 2005 г.) на диспансерном учете состояли в среднем лишь 31,9% (среди мужчин — 29,4% и женщин — 53,4%, р<0,001), из них после первичной явки 47,1% прекратили диспансерное наблюдение, соблюдали нормативную кратность посещений лишь 53,8% наблюдавшихся. Среди освобождающихся являлись для продолжения наблюдения после выхода из МЛС лишь 40,5%, в том числе в течение месяца -10,7%.

Выявлен также недостаточный уровень приверженности АРВТ. Анализ показал, что в условиях закрытых учреждений прерывали терапию лишь 4,3±0,4% заключенных, в то время как после выхода из заключения в 20082009 гг. более 80% прекратили прием препаратов или допускали нарушения. Это привело к тому, что у 26,8% терапия потребовала смены схемы приема. При социологическом исследовании в качестве причин прекращения и перерывов в АРВТ пациенты указали: выход из МЛС (43,5%), сомнения в диагнозе (26,1%), нежелание приема препаратов (17,4%), трудности в соблюдении режима (13,0%).

В ходе исследования установлена степень вклада основных медико-социальных факторов по влиянию на приверженность диспансерному наблюдению и АРВТ в группе лиц, пребывавших в заключении (таблица 3). Так, значимый вклад в регулярность диспансерного наблюдения и АРВТ вносят: женский пол,

мотивирующие консультации соцработника и психолога, выявление ВИЧ-инфекции в МЛС, 4 стадия ВИЧ-инфекции, наличие туберкулеза и вирусного гепатита, образовательный уровень, наличие семьи и поддержка окружения, ВИЧ-инфекция у супруга, умеренное употребление алкоголя, прекращение употребления наркотиков. Таблица 3 — Влияние медико-социальных факторов на приверженность диспансерному наблюдению и лечению ВИЧ-инфицированных, освободившихся из заключения

Результирующие факторы Влияющие факторы Вклад фактора (условных единиц)*

Обращение в центр СПИД для постановки на диспансерный учет: — женский пол — ВИЧ-инфекция в 4 стадии — возраст до 30 лет 4,03 3,41 3.35

Продолжение наблюдения после постановки на диспансерный учет — консультации социального работника — туберкулез — вирусный гепатит С — психологические проблемы — образование выше среднего 3,47 2,06 1,93 1,61 1,36

Регулярность диспансерного наблюдения — наличие ВИЧ-инфекции у супруга — выявление ВИЧ в условиях заключения — консультация психолога — наличие семьи — ВИЧ-инфекция в 4 стадии 2,25 2,12 1,72 1,66 1,42

Регулярность приема антиретровирусной терапии — 2 и более консультации психолога при подготовке к антиретровирусной терапии — туберкулёз — образование не ниже среднего специального — под держка социального окружения — умеренное употребление алкоголя — прекращение употребления наркотиков 1,55 1,46 1,46 1,44 1,42 1,28

Примечание: * — использован метод расчета весового индекса факторов по E.H. Шигану.

Вместе с тем, анкетирование персонала УИС показало, что лишь около 65% проходили обучение по вопросам формирования приверженности АРВТ, не занимались формированием приверженности 23% медицинских и 45% социальных работников, менее половины медработников взаимодействуют с другими специалистами УИС и ОЦ СПИД при решении проблем приверженности пациентов лечению.

Таким образом, для достижения ожидаемой результативности программ доступности АРВТ для заключенных необходимо решать задачи по формированию их мотивации к продолжению диспансерного наблюдения и

лечения после выхода на свободу, что возможно на основе развития форм межведомственного взаимодействия с учетом специфики контингента.

Глава б посвящена обоснованию межведомственной мультипрофессионапьной модели организации медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц из пенитенциарных учреждений. С целыо снижения риска распространения ВИЧ и комплексного решения проблем преемственности в оказании помощи ВИЧ-инфицированным, пребывавшим в местах заключения, в Свердловской области разработана и внедрена организационно-функциональная модель, обеспечивающая их медико-социальное сопровождение на этапах до и после освобождения с использованием мультипрофессионалыюго подхода (рисунок 4). При этом отличительными особенностями применения мультипрофессиональных технологий являются: специфическая целевая группа — ВИЧ-инфицированные лица, пребывающие в МЛС и освободившиеся из заключения; межведомственный уровень взаимодействия служб, участвующих в ресоциализации освободившихся; расширение функций специалистов за счет деятельности по формированию приверженности ВИЧ-инфицированных диспансерному наблюдению и лечению.

Читайте так же:  Как оформить ипотечный кредит с первоначальным взносом

Координационная комиссия при Правительстве Свердловской области по противодействию распространения ВИЧ-ннфекции

МИНИСТЕРСТВО ЗДРАВООХРАНЕНИЯ Областной центр по профилактике и борьбе со СПИД —

координация медико-социального сопровождения ВИЧ-инфигр/рованных лиу, пребывавших в заключении

ГУФСИН Медицинская служба

20 мультипрофессиональных команд в пенитенциарных учреждениях:

— специалисты группы социальной защиты

Социальное бюро для ЛЖВС, освобождающихся из мест лишения свободы: службы:

Му л ьт и профессиональные

команды в центре СПИД:

• 8 в областном центре

10 мультипрофессиональных команд в мед. организациях обшей сети

Диспансеры: Против ¿туберкулезные Кожновенерало гич ее кие Наркологические

В И Ч-инфицированные освободившиеся

Учреждения социального обслуживания, Минсоцполитнкн

Центры занятости, департамент по трулу й Занятости

Отделы миграционной службы

Обществен ные организации

Рисунок 4 — Межведомственная мультапрофессиональная модель орштзации медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц из пенитенциарных учреждении.

Координация комплекса межведомственных мероприятий по проблеме ВИЧ/СПИДа на уровне региона осуществляется комиссией по противодействию распространения ВИЧ-инфекции при Правительстве области. Согласованность мультипрофесеиональной деятельности организаций и структур — участников реализации модели обеспечивает ОЦ СПИД. Медико-социальное сопровождение ВИЧ-инфицированных осуществляется силами различных видов мультипрофессиональных команд (МПК): в учреждениях УИС (20), в ОЦ СПИД и филиалах (13), при кабинетах инфекционных заболеваний центральных районных и городских больниц (10), а также социального бюро. МПК функционально объединили специалистов, ранее действовавших разрозненно, обеспечивая согласованную деятельность на разных этапах контакта ВИЧ-инфицированного с медицинскими и социальными службами: в период заключения, при подготовке к освобождению и после освобождения.

Новой организационной формой МПК является социальное бюро для людей, живущих с ВИЧ/СПИДом, освобождающихся из мест лишения свободы (СБ), созданное на функциональной основе в ОЦ СПИД. СБ включает социальную, психологическую, патронажную службы, равных консультантов. Его деятельность направлена на три целевые группы: сотрудники МПК учреждений УИС; ВИЧ-инфицированные заключенные, готовящиеся к освобождению; ВИЧ-инфицированные, освободившиеся из МЛС. СБ осуществляет методическую и консультативную помощь, обучение сотрудников УИС навыкам формирования приверженности больных диспансерному наблюдению и лечению. За 6 месяцев до окончания срока заключения проводится обучение заключенных с мотивированием на продолжение диспансерного наблюдения и лечения после освобождения. Освободившихся мотивируют на удержание в программах диспансерного наблюдения и лечения, оказывают социально-психологическую поддержку, активно привлекают лиц, не вставших на диспансерный учет в течение трех месяцев после освобождения. Для методического обеспечения функционирования модели медико-социального сопровождения разработаны алгоритмы действий МПК и СБ, порядок информационного обмена, показатели мониторинга и анализа деятельности.

Оценка результатов проводимого обучения (по данным социологического исследования) показала достоверный рост уровня информированности сотрудников пенитенциарных учреждений и ВИЧ-инфицированных

заключенных по вопросам формирования приверженности антиретровирусной терапии. Осознали необходимость изменения организации своей работы 94,4% опрошенных сотрудников. Все заключенные, прошедшие обучение, выразили готовность продолжить диспансерное наблюдение и лечение после освобождения.

освободившихся ВИЧ-инфицированных, принимавших антиретровирусную терапию

Показатели Группы сравнения

получали сопровождение, на 100 не получали сопровождение, на 100

Регулярно принимали антиретровирусную терапию 37,8 23,4*

Выявлены нарушения, всего в том числе: — срывы приема препаратов (до 2 нед) — прервали терапию (более 2 недель) — пропуски приема дозы препарата 62,2 5,5 29.7 26.8 76,6* 13,8* 42,2* 50,0*

Повышение числа лимфоцитов СЭ4 через год после начала терапии на 25/мкл и более, в том числе на 50/мкл и более 92,6 77,8 65,2* 47,8*

Примечания: *- различия достоверны (р<0,05)

Как видно из таблицы 4, среди лиц, получавших медико-социальное сопровождение, достоверно лучше показатели иммунологической эффективности: выше доля лиц с со снижением вирусной нагрузки до <400 копий/мл через 6 мес. после начала лечения - в 1Д раза (р<0,05), а с повышением числа лимфоцитов СМ через год после начала ЛРВТ - на 25/мкл и более - в 1,4 раза, в том числе на 50/мкл и более - в 1,6 раза (р<0,05).

Таким образом, организация медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных заключенных по разработанной мультипрофессиональной модели обеспечивает преемственность в оказании комплексной помощи до и после освобождения из мест лишения свободы и мониторинг ситуации для своевременного принятия корректирующих организационных решений на межведомственном уровне; способствует удержанию лиц, освободившихся из заключения, в программах оказания медицинской и социально-психологической помощи.

Результативность апробированной модели взаимодействия медико-социальных служб с контингентом ВИЧ-инфицированных заключенных и вовлечение их в систему получения медицинской помощи будет способствовать снижению риска распространения ВИЧ-инфекции среди населения в целом и является обоснованием для её применения не только в Свердловской области, но и в других субъектах Российской Федерации.

1. В Свердловской области 22,2% ВИЧ-инфицированных жителей относятся к контингенту лиц, пребывавших в местах заключения, среди которых первичная заболеваемость ВИЧ-инфекции в 3,8 раза, а распространенность в 5,1 раза выше, чем среди населения. В пенитенциарных учреждениях выявляется 15,2% от числа новых случаев ВИЧ-инфекции в области; заболеваемость заключенных достигла 740,0, а распространенность ВИЧ-инфекции — 11092,8 на 100 тысяч, что в 6,1 и 9,2 раза выше, чем среди населения области.

2. Контингент ВИЧ-инфицированных, пребывавших в заключении, представлен в 85,8% мужчинами, 78,1% в возрасте до 35 лет, с низким уровнем образования, 55,9% неработающие; более 25% имели ВИЧ-инфицированных родственников. У 73,4% ВИЧ-инфекция выявлена в местах лишения свободы; у 95,7% — наркотический путь инфицирования; 99,8% имеют сопутствующие инфекции: вирусный гепатит С — 926,9 на 1000 обследованных, туберкулез — 112,2%о.

3. В пенитенциарных учреждениях не в полной мере обеспечивается выполнение порядка и стандартов медицинской помощи ВИЧ-инфицированным в связи с недостаточной мощностью ведомственной лаборатории, низкой укомплектованностью врачами, отсутствием ставок инфекционистов; недостаточно отрегулирован информационный обмен с центром СПИДа; высокая выявляемость ВИЧ среди заключенных, не подлежащих скринингу, свидетельствует о необходимости полного охвата заключенных обследованием на ВИЧ.

4. В ходе реализации национального проекта «Здоровье» и целевых программ повышена доступность антиретровирусной терапии для ВИЧ-инфицированных заключенных: охват АРВТ составил 95,0% от числа нуждавшихся, охват обследованием на иммунный статус возрос до 89,0% (р<0,001), а на вирусную нагрузку - 39,6% (р<0,001), но не достиг нормативного уровня; летальность ВИЧ-инфицированных снизилась с 2,7 до 1,9% (р<0,001).

5. Уровень приверженности диспансерному наблюдению и лечению ВИЧ-инфицированных, освободившихся из заключения, низкий: встали на диспансерный учет лишь 31,9%, после выхода из заключения явились для продолжения наблюдения — 40,5%, прекратили наблюдение — 47,1%, соблюдали нормативную кратность посещений — 53,8%. Среди получивших АРВТ после выхода из заключения более 80% прекращали терапию и допускали нарушения в схеме приема препаратов.

6. На приверженность медицинскому наблюдению и лечению влияют такие факторы как: женский пол, мотивирующие консультации соцработников и психологов, выявление ВИЧ-инфекции в местах лишения свободы, 4 стадия ВИЧ-инфекции, наличие туберкулеза и вирусного гепатита, образовательный уровень, наличие семьи и поддержка окружения, ВИЧ-инфекция у супруга, умеренное употребление алкоголя, прекращение употребления наркотиков.

7. Внедрение межведомственной мультипрофессиональной модели медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных лиц из пенитенциарных учреждений способствует преемственности в оказании помощи и удержанию ВИЧ-инфицированных в программах диспансерного наблюдения и лечения после выхода из заключения: число вставших на диспансерный учет возросло в 1,4 раза (р<0.001), а явившихся в течение месяца после освобождения

1. С целью снижения распространения ВИЧ-инфекции для удержания в программах диспансерного наблюдения и лечения ВИЧ-инфицированных лиц, освободившихся из мест заключения, применять на уровне субъектов федерации апробированную межведомственную мультипрофессиональную модель медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных; для организационного обеспечения использовать методические рекомендации «Мультипрофессиональный подход в системе межведомственного взаимодействия при реализации программ повышения приверженности диспансерному наблюдению и лечению среди ВИЧ-инфицированных осужденных».

2. Для обеспечения преемственности оказания медицинской помощи подразделениям и организациям, осуществляющим диспансерное наблюдение ВИЧ-инфицированных заключенных и лиц, освободившихся из заключения, осуществлять формирование единой электронной базы персонифицированных данных ВИЧ-инфицированных заключенных и оперативный информационный обмен, внедрить электронную форму амбулаторной карты.

3. Обеспечивать полный охват заключенных обследованиями на ВИЧ, выполнение стандарта по проведению иммунологических обследований и вирусной нагрузки; предусмотреть выделение ставок инфекционистов для медицинского обеспечения ВИЧ-инфицированных заключенных в соответствии с Порядком оказания медицинской помощи при ВИЧ-инфекции (2012 г.).

4. Осуществлять подготовку специалистов пенитенциарного и гражданского здравоохранения с учетом специфики совместного решения проблем приверженности диспансерному наблюдению и лечению ВИЧ-инфицированных, содержащихся и освобождающихся из мест заключения.

СПИСОК РАБОТ, ОПУБЛИКОВАННЫХ ПО ТЕМЕ ДИССЕРТАЦИИ

Публикации в изданиях, рекомендованных ВАК РФ

1. Конышева Т. В. Исследование эпидемиологических особенностей заболеваемости и организации медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных осужденных / Т. В. Конышева, Н.В.Ножкина, А. С. Подымова И Вестник уральской медицинской академической науки. — 2012. — №1(38). — С.14-18.

2. Конышева Т. В. Организация лечения ВИЧ-инфицированных осужденных в пенитенциарном и гражданском здравоохранении Свердловской области / Т. В. Конышева // Уральский медицинский журнал. -2012. -№12(104). — С. 120-125.

3. Конышева Т. В. Оценка заболеваемости и организация медико-социального сопровождения ВИЧ-инфицированных женщин-осужденных / Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина, А. С. Подымова// Уральский медицинский журнал. -2012. — №1(93). — С. 124-127.

4. Конышева Т. В. Мультипрофессиональный подход в системе межведомственного взаимодействия при реализации программ повышения приверженности диспансерному наблюдению и лечению среди ВИЧ-инфицированных осужденных : мет. рек. М-ва здравоохранения Сверял, обл. от 22 нояб. 2012 г. №1359-п, ГУФСИН России по Сверял, обл. от 12 септ. 2012 г. №2456, М-ва социальной политики Сверял, обл. отЗ окт. 2012 г. №01-п-55 / А. С. Подымова, О. Ю. Кадырова, Т. В. Конышева, О. Г. Прохорова, Н. В. Ножкина, Е. Э. Лайковская, Г. И. Губанова, ‘ А. Г. Лесневский. — Екатеринбург, 2012. — 61 с.

Публикации в других изданиях

5. Конышева Т. В. Анализ результатов социологических исследований по проблеме профилактики инфекционных заболеваний в УИС Свердловской области / Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина, С. В. Черепанов, Е. Ю. Васильева // Охрана здоровья в уголовно-исполнительной системе Свердловской области (профилактика распространения ВИЧ/СПИДа, зуберкулеза и других инфекционных заболеваний): опыт работы проекта: сб. статей. — Екатеринбург, 2003. — С. 32-41.

6. Конышева Т. В. Внедрение социального компонента при организации диспансеризации ВИЧ-инфицированных осужденных / Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина, А. С. Подымова, Г. И. Губанова // Перспективы интеграции медицинского социального и гуманитарного образования в системе подготовки кадров для здравоохранения и социальной защиты населения : сб. статей межрегион, науч.-практ. конф. (Екатеринбург, 25-26 января, 2012 г.). — Екатеринбург, 2012. — С. 243-248.

7. Конышева Т. В. Исследование уровня информированности по профилактике социально значимых заболеваний в уголовно-исполнительной системе Свердловской области / Н. В. Ножкина, Т. В. Конышева // Охрана здоровья и прав человека в уголовно-исполнительной системе Свердловской области (профилактика распространения ВИЧ/СПИДа, туберкулеза и других инфекционных заболеваний): опыт работы проекта: сб. статей. — Екатеринбург, 2005. — С. 44-59.

8. Конышева Т. В. К проблеме профилактики инфекционных заболеваний в уголовно-исполнительной системе Свердловской области / Т. В. Конышева // Актуальные вопросы современной медицинской науки и здравоохранения : материалы 59 науч.-практ. конф. молодых ученых и студентов с междунар. участием (Екатеринбург, 21-22 апреля, 2004 г.). -Екатеринбург, 2004. — С. 87-88.

9. Конышева Т. В. Межведомственное взаимодействие в реализации образовательных программ профилактики социально-значимых заболеваний / Т В. Конышева, Н. В. Ножкина // Вестник Уральской государственной медицинской академии. — 2008. — Вып. 16. — С. 72-76.

10. Конышева Т. В. Мониторинг поведенческих факторов и приверженности диспансерному наблюдению в группе риска по ВИЧ/СПИДУ / Т. В. Конышева,

Н.В.Ножкина, А. С. Подымова // Новые задачи современной медицины : материалы междунар. заоч. науч. конф. (Пермь, январь 2012 г.). — Пермь, 2012. — С.132-134.

П. КонышеваТ. В. Образовательные программы профилактики социально-значимых заболеваний в группах высокого риска / Т. В. Конышева // Актуальные вопросы современной медицинской науки и здравоохранения : материалы 63-й Всерос. науч.-практ. конф. молодых ученых и студентов с междунар. участием (Екатеринбург, 16-17 апреля, 2008

г.). — Екатеринбург, 2008. — С. 269-271.

12. Конышева Т. В. Оценка приверженное™ диспансерному наблюдению ВИЧ-инфицированных осужденных / Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина, Г. И. Губанова, А. Г. Лесневский // Материалы И Уральского конгресса по формированию здорового образа

жизни. — Екатеринбург, 2010. — С. 38-39.

13. Конышева Т. В. Оценка эффективности образовательных тренингов среди персонала колоний УИС по проблемам социально значимых заболеваний / Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина // Охрана здоровья и прав человека в уголовно- исполнительной системе Свердловской области : сб. статей. — Екатеринбург, 2007. — С. 41-67.

14. Конышева Т. В. Повышение приверженности ВИЧ-инфицированных осужденных диспансерному наблюдению и лечению / Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина, Г. И. Губанова, А. Г. Лесневский // Общественное здоровье : правовые, экономические и организационные аспекты модернизации здравоохранения Российской Федерации : материалы II Междунар. науч.-практ. конф. (Новосибирск, 14-15 октября, 2010 г.). — Новосибирск, 2010. — С. 353-355.

15. Конышева Т. В. Повышение эффективности межведомственного взаимодействия при медицинском обеспечении ВИЧ-инфицированных континентов особого риска / Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина, А. С. Подымова // Социально-экономические и медицинские проблемы управления региональным здравоохранением : материалы науч.-практ. конф., посвящ. 200-летию Свердл. Обл. клинической больницы (Екатеринбург, 17 ноября, 2011 г.).-

Екатеринбург, 2011,- С. 146-158.

16. Конышева Т. В. Приверженность диспансерному наблюдению ВИЧ-инфицированных осужденных / А. С. Подымова, Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина, Г. И. Губанова // Круглый стол : журнал для организаций, работающих в области ВИЧ/СПИДА. — 2010. — №3. — С. 15-17.

17. Конышева Т. В. Развитие межведомственных программ оказания медико-социальной помощи ВИЧ-инфицированным осужденным в Свердловской области / Т.В.Конышева // Бюлл. Национального НИИ общественного здоровья : материалы междунар. науч.-практ. конф. «Роль здравоохранения в охране общественного здоровья» (Москва, 1112 апреля, 2012 г.). — М., 2012. — Вып. 5. — С. 54-57.

18. Конышева Т. В. Современные организационные аспекты преемственности в антиретровирусной терапии ВИЧ-инфицированным заключенным / Т. В. Конышева, Н. В. Ножкина, А. С. Подымова//Фармация и общественное здоровье: материалы междунар. науч -практ. конф. (Екатеринбург, 18 апреля, 2012 г.). — Екатеринбург, 2012.-С. 366-368.

АРВТ — антиретровирусная терапия __

ГУФСИН СО-Главное управление Федеральной службы исполнения наказаний по Свердловской оби

ЛЖВС — лица, живущие с ВИЧ/СПИД

МЛС — места лишения свободы

МПК — мультипрофессиональные команды

ОЦ СПИД — областной центр профилактики и борьбы со СПИД и инфекционными заоолеваниями

СБ — социальное бюро для ЛЖВС, освобождающихся из мест лишения свободы

УИС — уголовно-исполнительная система

ФСИН — Федеральная служба исполнения наказаний

Конышева Татьяна Викторовна

НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ МЕЖВЕДОМСТВЕННОЙ ОРГАНИЗАЦИОННОЙ МОДЕЛИ МЕДИКО-СОЦИАЛЬНОГО СОПРОВОЖДЕНИЯ ВИЧ-ИНФИЦИРОВАННЫХ ЛИЦ ИЗ ПЕНИТЕНЦИАРНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ

14.02.03 — Общественное здоровье и здравоохранение

АВТОРЕФЕРАТ диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук

Автореферат напечатан по решению профильной комиссии при ФГБУН Институте иммунологии и физиологии УрО РАН от 07.02.2013 г.

Подписано в печать 17.04.2013 г. Формат 60×84 1/16. Усл. печ. л. 1,0. Тираж 150 экз. Заказ № 140. Отпечатано в типографии ГБОУ ВПО УГМА Минздрава России, г. Екатеринбург, ул. Репина, 3.